Діалогова група з питань притягнення до відповідальності

Гармонізація законодавства є одним із ключових тематичних пріоритетів Діалогової групи та спрямована на підтримку зусиль України щодо приведення національної правової системи у відповідність до стандартів міжнародного кримінального права з метою забезпечення ефективного, узгодженого та сталого переслідування міжнародних злочинів на національному рівні.

Узгодження національного законодавства зі стандартами міжнародного кримінального права залишається центральним питанням обговорень у межах Діалогової групи. Ефективне притягнення до відповідальності за міжнародні злочини на національному рівні потребує правових механізмів, які відповідають міжнародним зобов’язанням, є внутрішньо узгодженими та придатними до практичного застосування у складних, масштабних розслідуваннях, що здійснюються в умовах міжнародного збройного конфлікту.

У межах Діалогової групи гармонізація законодавства розглядається як стратегічний і системний процес реформ, а не як суто технічна діяльність, зосереджена на поодиноких змінах. Обговорення Діалогової групи підкреслюють, що гармонізація має забезпечувати правову визначеність, чіткість кримінально-правових визначень та операційну придатність для слідчих, прокурорів і судів, водночас із дотриманням фундаментальних принципів кримінального права та кримінального процесу.

Ключовим інституційним елементом процесу гармонізації законодавства є Міжвідомча робоча група (МРГ), що функціонує в межах Офісу Генерального прокурора України. МРГ виконує роль національного координаційного механізму законодавчого узгодження після ратифікації Україною Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Вона об’єднує відповідні державні інституції, а також представників громадянського суспільства й міжнародних експертів для забезпечення структурованого, інклюзивного та узгодженого підходу до процесу реформування. У межах Діалогової групи МРГ визнається такою, що сприяє узгодженості між інституціями та зменшенню ризику фрагментарних або суперечливих законодавчих змін.

Обговорення в межах Діалогової групи щодо гармонізації законодавства зосереджуються на напрямах реформ і системних питаннях, а не на розробленні конкретних законодавчих положень. Вони охоплюють необхідність посилення кримінальної відповідальності за міжнародні злочини, зокрема воєнні злочини та злочин агресії, відповідно до міжнародного права, водночас забезпечуючи узгодженість між матеріальним кримінальним правом і кримінальним процесом. Особливу увагу приділено взаємодії між законодавчими змінами та прокурорською практикою, зокрема вимогам до доказування та мандатам на проведення розслідувань.

Діалогова група також розглядає виклики, пов’язані з перехідними реформами. До них належать запобігання ненавмисному виникненню правових прогалин, уникнення ризиків декриміналізації, що можуть виникати внаслідок реструктуризації чинних положень, а також забезпечення чіткості щодо часової дії нових правових норм. Законодавче узгодження розуміється як процес, що має забезпечувати безперервність притягнення до відповідальності в межах поточних і майбутніх розслідувань, із повним дотриманням принципу законності та інших фундаментальних гарантій кримінального права.

У межах своєї роботи Діалогова група наголошує на тому, що гармонізація законодавства має поєднувати ретельне дотримання міжнародних стандартів із практичними реаліями, з якими стикаються національні органи системи правосуддя. Правові механізми, які формально відповідають вимогам, але є непридатними для практичного застосування, створюють ризик підриву зусиль у сфері притягнення до відповідальності, особливо в умовах масових злочинів, значних доказових труднощів та суттєвого інституційного навантаження.

Організації громадянського суспільства відіграють важливу роль в обговореннях щодо гармонізації законодавства, які відбуваються в межах Діалогової групи. Їхня участь сприяє виявленню правових прогалин, оцінці доказових наслідків та висвітленню викликів практичного впровадження. Водночас Діалогова група заохочує структуровану координацію між усіма залученими суб’єктами з метою забезпечення узгодженості, взаємодоповнюваності та ефективного використання експертного потенціалу.

Міжнародні партнери, які беруть участь у роботі Діалогової групи, вносять порівняльні перспективи та технічний досвід, здобутий в інших юрисдикціях і в межах міжнародних механізмів. Такий обмін досвідом сприяє зусиллям України у сфері реформ шляхом надання орієнтирів і напрацьованих практик, водночас послідовно підтверджуючи, що законодавчі підходи та рішення залишаються прерогативою українських органів влади.

Права потерпілих і свідків є одним із ключових наскрізних пріоритетів Діалогової групи та відображають її відданість підходам, орієнтованим на постраждалих, заснованим на правах людини та травма-інформованим, у процесах притягнення до відповідальності за міжнародні злочини, вчинені в Україні.

Підтримка та захист потерпілих і свідків залишаються центральними елементами механізму притягнення до відповідальності, який розглядається в межах Діалогової групи. У ході своїх засідань Діалогова група наголошує на тому, що справедливість щодо міжнародних злочинів не обмежується переслідуванням винних осіб, а охоплює визнання потерпілих і свідків як носіїв прав, які мають право на гідність, захист, участь і доступ до підтримки впродовж усього кримінального провадження.

Потерпілі та свідки у провадженнях щодо міжнародних злочинів стикаються з підвищеними ризиками, зокрема залякуванням, повторними та надмірними опитуваннями, тривалими строками досудового розслідування й судового розгляду, а також психологічними наслідками багаторазового відтворення травматичних подій. У межах обговорень Діалогової групи послідовно наголошується, що такі ризики потребують спеціальних запобіжних заходів і скоординованих інституційних рішень з метою недопущення повторної травматизації та вторинної шкоди.

Травма-інформований підхід розглядається як один із ключових принципів роботи Діалогової групи. Він ґрунтується на визнанні тривалого психологічного впливу насильства та передбачає адаптацію слідчих, прокурорських і судових практик. Зокрема, це включає обмеження невиправданого повторення опитувань, забезпечення поінформованої та добровільної участі, а також належну професійну підготовку працівників системи правосуддя для взаємодії з потерпілими і свідками з урахуванням їхнього психологічного стану.

Обговорення в межах Діалогової групи також свідчать про те, що ефективний захист потерпілих і свідків залежить від належної координації між інституціями та фаховими напрямами. Органи прокуратури, правоохоронні структури, надавачі психосоціальних послуг та організації громадянського суспільства виконують взаємодоповнювальні ролі у забезпеченні своєчасного доступу потерпілих і свідків до правової, психологічної, медичної та соціальної допомоги. У цьому контексті зміцнення механізмів перенаправлення та інституційної співпраці розглядається як один із пріоритетів подальшої роботи.

Участь потерпілих у кримінальному провадженні розглядається як невід’ємне право, а також як процес, що потребує особливої чутливості. У межах Діалогової групи наголошується на необхідності поєднання змістовної участі потерпілих із належними захисними заходами, з тим щоб їх залучення до процесів правосуддя не призводило до додаткової шкоди або ризиків для безпеки. Такий баланс має особливе значення у справах, що стосуються масових злочинів і колективної віктимізації.

Організації громадянського суспільства відіграють важливу роль у роботі Діалогової групи, надаючи практичний досвід у сфері підтримки потерпілих, документування та супроводу. Їхня участь сприяє виявленню прогалин у механізмах захисту та кращому розумінню викликів практичного впровадження, водночас Діалогова група заохочує структуровану координацію між усіма залученими сторонами з метою забезпечення узгодженості та взаємодоповнюваності зусиль.

Злочини проти дітей та злочини, що впливають на них, становлять окремий і критично важливий тематичний пріоритет у роботі Діалогової групи та потребують застосування правових, слідчих і підтримуючих підходів, чутливих до потреб дитини, у процесах притягнення до відповідальності.

Діти є однією з груп, що найбільше постраждали внаслідок збройного конфлікту в Україні, і водночас є найбільш уразливими. У ході обговорень у межах Діалогової групи послідовно визнається, що такі злочини, як незаконна депортація, примусове переміщення, насильство, напади на об’єкти цивільної інфраструктури, а також ширші наслідки збройних дій, породжують специфічні правові, доказові та захисні виклики, відмінні від тих, із якими стикаються дорослі.

Під час засідань Діалогової групи злочини проти дітей та злочини, що впливають на них, розглядаються як такі, що потребують адаптованих підходів до притягнення до відповідальності, заснованих на міжнародних правових стандартах, зокрема нормах міжнародного гуманітарного права, міжнародного права прав людини та міжнародних стандартах захисту дітей у збройних конфліктах. Ці обговорення підкреслюють, що особлива вразливість дітей зумовлює необхідність спеціально адаптованих слідчих і процесуальних підходів.

Правосуддя, чутливе до потреб дитини, послідовно визначається як один із базових принципів. Воно передбачає адаптацію методик опитування відповідно до віку та рівня розвитку дитини, мінімізацію повторних опитувань, забезпечення належних запобіжних заходів і присутності осіб, які надають підтримку, а також залучення психосоціальної експертизи до слідчої діяльності та діяльності органів прокуратури. Обговорення в межах Діалогової групи вказують на те, що недотримання таких підходів створює ризики як повторної травматизації, так і ризики для належної оцінки доказів.

Засідання Діалогової групи також охоплюють виклики, пов’язані з правовою кваліфікацією та розслідуванням злочинів, що впливають на дітей. Учасники підкреслюють важливість узгоджених правових механізмів і послідовних стандартів розслідування для забезпечення належної ідентифікації, документування та переслідування злочинів, у яких потерпілими є діти. Фрагментарні підходи створюють ризик підриву як зусиль у сфері притягнення до відповідальності, так і захисту прав дітей.

Діалогова група також визнає, що притягнення до відповідальності за злочини, які впливають на дітей, виконує ширшу захисну та запобіжну функцію. Чіткі правові механізми, процедури, чутливі до потреб дитини, а також скоординовані інституційні дії сприяють стримуванню таких порушень і підтверджують міжнародні зобов’язання щодо захисту дітей під час збройних конфліктів.

Організації громадянського суспільства відіграють важливу роль у документуванні злочинів, що впливають на дітей, та у наданні спеціалізованої експертизи з питань захисту дітей і роботи з наслідками травми. Їхній внесок у обговорення в межах Діалогової групи сприяє глибшому розумінню наявних викликів, водночас Діалогова група заохочує структуровану координацію з метою забезпечення того, щоб така експертиза доповнювала, а не замінювала державні механізми притягнення до відповідальності.

Збирання доказів, у тому числі із застосуванням даних із відкритих джерел (OSINT), є одним із ключових наскрізних пріоритетів діяльності Діалогової групи, орієнтованих на скоординовані, законні й методологічно обґрунтовані підходи до документування та переслідування міжнародних злочинів, вчинених в Україні. Розслідування і переслідування міжнародних злочинів, вчинених в Україні, здійснюються в умовах доказового середовища, яке характеризується триваючими бойовими діями, обмеженим доступом до місць вчинення злочинів, масштабним переміщенням потерпілих і свідків, а також транснаціональним характером правопорушень. У цьому контексті Діалогова група розглядає збирання доказів як постійний пріоритет, приділяючи особливу увагу зростаючій ролі цифрових матеріалів і даних із відкритих джерел у процесах притягнення до відповідальності.

Під час засідань Діалогової групи дані з відкритих джерел, що охоплюють загальнодоступні цифрові матеріали, зокрема відеозаписи, фотографії, супутникові знімки, онлайн-комунікації та інші відкриті дані, послідовно визнаються важливою складовою сучасних розслідувань. OSINT дає змогу документувати злочини, виявляти моделі поведінки, здійснювати геолокаційний і часовий аналіз інцидентів, а також підтверджувати показання свідків, зокрема в ситуаціях, коли безпосередній доступ до місць подій або потерпілих є обмеженим або неможливим.

Водночас у ході обговорень Діалогової групи підкреслюється, що дані з відкритих джерел (OSINT) функціонують як доповнювальний доказ у межах ширшої доказової системи. Такі матеріали не замінюють традиційні форми доказів, зокрема судово-експертні матеріали або показання свідків, але посилюють доказову базу за умови використання у поєднанні з іншими джерелами доказів. Національна слідча практика, що розглядається Діалоговою групою, відображає зростаюче застосування матеріалів із відкритих джерел за умови дотримання судових стандартів допустимості та доказової сили.

В межах Діалогової групи значна увага приділяється методологічним запобіжним заходам, що регулюють використання даних із відкритих джерел (OSINT). Послідовно підкреслюється, що доказова цінність цифрових матеріалів залежить від ретельної верифікації, підтвердження іншими доказами, належного документування та збереження. Це, зокрема, охоплює встановлення автентичності, підтвердження часу й місця подій, забезпечення простежуваності, а також належне та безпечне зберігання матеріалів. Як орієнтири для досягнення послідовності та надійності практики наводяться міжнародно визнані стандарти, зокрема Протокол Берклі щодо цифрових розслідувань із використанням відкритих джерел.

Організації громадянського суспільства, залучені до системного документування та верифікації матеріалів із відкритих джерел, роблять вагомий внесок в обговорення у межах Діалогової групи. Їхній досвід висвітлює як значення OSINT для документування міжнародних злочинів, так і правові та процесуальні виклики, пов’язані з її використанням, зокрема відсутність окремої процесуальної категорії для матеріалів із відкритих джерел та непослідовність судової практики щодо їх оцінки. Такі обміни слугують підґрунтям для ширших дискусій щодо узгодженості підходів, наявних запобіжних заходів і ролі експертної верифікації, із дотриманням принципів судової незалежності та національних правових систем. З інституційної точки зору Діалогова група розглядає масштаб і складність цифрових доказів та пов’язану з цим потребу у посиленні аналітичної спроможності, впровадженні структурованих робочих процесів і координації між національними органами, міжнародними партнерами та організаціями громадянського суспільства. У цьому контексті обмінюється інформація щодо розробки Концептуальної записки з OSINT та пропозиції щодо створення платформи OSINT в Офісі Генерального прокурора, спрямованої на посилення координації та методологічної узгодженості, без попереднього визначення інституційних чи операційних рішень.

У межах обговорень Діалогової групи також підкреслюється взаємозв’язок між збиранням доказів і потребами окремих уразливих груп потерпілих, зокрема дітей. Обміни інформацією з питань захисту прав дітей наголошують на важливості адаптації доказових підходів із метою мінімізації повторної травматизації, забезпечення належних запобіжних заходів та збереження доказової цілісності у справах, що стосуються дітей-потерпілих або дітей-свідків, у тому числі в ситуаціях, коли цифрові матеріали відіграють центральну роль.