Під час Пленарного засідання заступник Генерального прокурора України поінформував про прогрес у притягненні до відповідальності за міжнародні злочини, наголосивши на масштабах розслідувань, кількості повідомлень про підозру та обвинувальних вироків, а також на ролі спеціалізованих підрозділів, що функціонують у структурі Офісу Генерального прокурора за підтримки Міжвідомчої робочої групи військових радників. До пріоритетів на 2025–2026 роки було віднесено оновлення стратегічних рамкових механізмів кримінального переслідування, завершення розробки критеріїв пріоритизації розслідувань, посилення співпраці з громадянським суспільством, подальшу гармонізацію законодавства з Римським статутом, зміцнення системи захисту потерпілих, розширення використання даних із відкритих джерел (OSINT), а також продовження цифровізації через систему «СМЕРЕКА» та сучасні аналітичні інструменти, поряд із нагальними потребами у технічній та інституційній підтримці.
Ратифікацію Україною Римського статуту Міжнародного кримінального суду було визнано історичною віхою, що стала рушієм комплексної законодавчої реформи. Створення та діяльність Міжвідомчої робочої групи у межах Офісу Генерального прокурора було визначено як центральний елемент процесу гармонізації національного законодавства з міжнародними стандартами. Відзначено прогрес у вдосконаленні положень, що стосуються злочину агресії та воєнних злочинів, зокрема шляхом підготовки оновлених законопроєктів, узгоджених із Римським статутом та міжнародним гуманітарним правом. Учасники наголосили, що гармонізація законодавства є стратегічним процесом, який потребує юридичної точності, практичної застосовності та постійної співпраці між національними й міжнародними експертами, у тому числі належних запобіжних заходів, спрямованих на запобігання декриміналізації, а також вдосконалення процедур заочного кримінального провадження.
Під час Пленарного засідання було підтверджено раніше визначену ключову роль даних із відкритих джерел (OSINT) як складової сучасних механізмів притягнення до відповідальності, особливо в умовах обмеженого доступу до традиційних джерел доказів. Учасники наголосили на важливості ретельного дотримання методик верифікації, стандартизованих процедур та посилення аналітичної спроможності для забезпечення допустимості та достовірності цифрових доказів. Внески міжнародних партнерів і представників громадянського суспільства продемонстрували цінність скоординованих судово-експертних зусиль, структурованого обміну інформацією та збереження масштабних цифрових архівів. Було підкреслено необхідність узгоджених правових механізмів, посиленої інституційної координації та сталої технічної підтримки для забезпечення цілісності й доказової цінності цифрових матеріалів у судових провадженнях із дотриманням погоджених принципів конфіденційності та з урахуванням потреб держав-членів у публічному висвітленні своєї участі.